Сила напруги провідника, тобто сила струму, яку він може пропускати, пов’язана з його електричним опором: провідник із меншим опором може пропускати більший струм. Опір, у свою чергу, визначається матеріалом, з якого виготовлено провідник (як описано вище), і розміром провідника. Для даного матеріалу провідники з більшою площею поперечного перерізу мають менший опір, ніж провідники з меншою площею поперечного перерізу.
Для оголених провідників кінцевою межею є точка, в якій потужність, втрачена на опір, спричиняє плавлення провідника. Проте, крім запобіжників, більшість провідників у реальному світі працюють набагато нижче цієї межі. Наприклад, побутова електропроводка зазвичай ізольована ПВХ-ізоляцією, яка розрахована на роботу приблизно до 60 градусів, тому струм у таких проводах має бути обмежений, щоб він ніколи не нагрівав мідний провідник вище 60 градусів, викликаючи ризик пожежі. Інша, дорожча ізоляція, така як тефлон або скловолокно, може дозволити роботу при набагато вищих температурах.
